ЧЛЕ́НИК, а, ч., спец. Одна з рухомих частин, на які ділиться тіло деяких тварин та рослинних організмів; сегмент. Циліндричне тіло черв’яка немов ділиться на багато кілець — члеників (Зоол., 7, 1957, 19); Цими дослідами з’ясовано, що чим менше члеників буде у вусиках бджоли, тим слабший її нюх (Бджоли, 1955, 28); Стебла [хвоща польового] двоякого виду: плодоносні з’являються рано навесні.. заввишки 10-20 см, червонувато-білі,.. з великими піхвами з 8-9 зубцями на кожному членику стебла (Лікар. рослини.., 1958, 160).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 344.