ЧОВГ, виг.
1. Звуконаслідування, що означає звук від човгання ногами. Іде в своїх чоботищах помалу, тільки човг, човг, човг… (Сл. Гр.).
2. розм. Уживається як присудок за знач. чо́вгати і чо́вгнути. Вклониться їй [куховар] низько, вправо, вліво, ногами човг! Та і з хати, та на лаву — і знов свище (Вовчок, І, 1955, 131).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 347.