ЧОЛО́МКАТИСЯ, аюся, аєшся, недок., з ким і без додатка, розм.
1. Вітатися, здоровкатися з ким-небудь, міцно тиснучи руку або схиляючи голову в поклоні. Тут всі з Енеєм обнімались, Чоломкались і цілувались, Побачивши Князька свого (Котл., І, 1952, 146); Писар їх [хлопчиків] навчає, люди вклоняються їм, навіть сам старшина чоломкається з ними за руку (Вас., І, 1959, 96).
2. Цілувати один одного при зустрічі, прощанні і т. ін. Парубки тим часом чоломкаються з дівчатами: дівчата соромляться, штовхають одна одну (Кроп., І, 1958, 80); — Юрію, ти живий? — бережно обіймає вчитель Дзвонаря, й вони тричі хрест-навхрест чоломкаються.— Живий, шибенику? (Стельмах, І, 1962, 647).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 351.