ЧОРНОКО́СИЙ, а, е. З чорними косами, з чорним волоссям. Узявши зошити й книжки в легкій одежі, босі біжать до школи хлопчаки й дівчатка чорнокосі (Забіла, Промені, 1951,27); Тимофій.. обережно відчиняє двері. Сяйво од вікна освічує чорнокосу голову Докії, яка тихенько припала щокою до руки (Стельмах, II, 1962, 41); *Образно. А люди кажуть дивно: — Росте у нас Петрівна На пшеницях, на просі, На житі, на горосі, На гречці чорнокосій! (Стельмах, V, 1963, 389).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 359.