ЧОРНОСО́ШНИЙ, а, е, іст. У Росії XIV-XVII ст.— який жив на так званих чорних землях; державний, тягловий. Смерди-общинники, що жили на державних землях, ще не були особисто залежні від окремих феодалів, їх експлуатувала феодальна держава, стягуючи переважно данину. Пізніше ця частина селян стала відома під назвою чорносошних (Іст. СРСР, І, 1957, 42); Старости і судді судили городян і чорносошних (державних) селян, а також збирали з них податки (Іст. СРСР, І, 1957, 114).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 361.