ЧОРНІ́ТИСЯ, і́ється, недок. Те саме, що чорні́ти 2. Маленькі хати чорнілися купками на білому сніговому тлі (Фр., III, 1950, 261); Ліс чорнівся неприязно з темряви осінньої ночі (Коб., II, 1956, 203); Полк Дорошенка, що йшов попереду, чорнівся вже в степу, як довжелезна змія, що помалу лізла травою (Мак., Вибр., 1956, 472).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 356.