ЧОРТИХА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, розм. Лаятися, згадуючи чорта. З очей лились сльози, кров струмила по щоках, Анрі-Жак чортихався й погукував: — Що ти робиш, пекельний майстре? Опам’ятайся, цирульнику, доки не пізно! (Ю. Янов., II, 1954, 49); Вниз на когось сиплеться штукатурка, і з підлоги чортихаються (Гончар, III, 1959, 154); Антон Іванович уже крізь сон почув настирливий стук у шибку. Позіхаючи і чортихаючись, він, зіскочив на підлогу, підійшов до вікна (Стельмах, Правда.., 1961, 200).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 364.