ЧОТИРИБІ́ЧНИЙ, а, е. Який має чотири боки. Квартальна забудова села може бути чотирибічною, трибічною і двобічною (Колг. енц., II, 1956, 292); Неабиякого поширення набрали на Тернопільщині такі типи храмів, у яких на чотирибічний зруб ставився восьмерик (Нар. тв. та етн., 2, 1968, 97).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 367.