ЧОТИРИГОЛО́ССЯ, я. с. Спів, що звучить чотирма голосами, звучання на чотири голоси. Складні гармонічні утворення, енгармонізм акордів, строго витримане чотириголосся, малорухомий у багатьох місцях бас — все це типові риси професіонального хорового мистецтва (Нар. тв. та етн., 2, 1968, 64).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 367.