ЧОТИРИЛІ́ТНІЙ, я, є. Те саме, що чотирирі́чний. Задоволений з свого дипломатичного маневру, Макар Іванович заклеював лист, коли з другої хати, як бомба, влетів його чотирилітній синок (Коцюб., І, 1955, 164); Сусідський хлопчик їх [журавлів] помітив перший І крикнув так, що всі повибігали З кімнат: мій син, мудрець чотирилітній, І тітка із ганчіркою в руках (Вікно вона по-весняному мила), І жінка (Рильський, І, 1956, 156).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 368.