ЧУ́ДИСЬКО, а, с., розм. Те саме, що чудо́висько. Одного разу так дико здалося.., начебто він вступив в єдиноборство з якимсь жахливим чудиськом (Крот., Сини.., 1948, 349); Солдати йдуть попід руки, заточуючись, наче п’яні. Цепи звиваються, як сліпе чудисько. Живі тягнуть убитих і поранених, підхопивши попід руки (Довж., І, 1958, 35).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 374.