ЧУТКИ́Й, а́, е́.
1. Який швидко й легко сприймає (що-небудь за допомогою органів чуттів (слуху, нюху і т. ін.). [Йосько:] Мошко собак держав чутких (Фр., II, 1950, 347); Свирид Яковлевич тихенько дерев’яним ключем відмикає двері. Але чутка Настечка почула дзвін клямки, кидається з постелі на поріг і зависає батькові на шиї (Стельмах, II, 1962, 104); // Який добре чув (про орган слуху). Десь весело дзюрчить струмок, у скісному промені сонця грає роєм мушва; якесь шепотіння, якісь вечірні лісові згуки долітають до чуткого вуха… (Коцюб., І, 1955, 183).
Чутки́й сон — неглибокий, сторожкий сон. Дідусь Юхим ще не злазив з печі. Цілісіньку ніч пробухикав, по хаті все снував — ломило старечі кості, гнало від діда сон. Тільки на світанку угрівся трохи на теплій черені, заснув чутким старечим сном (Збан., Сеспель, 1961, 300); Погасивши світло, Микола швидко заснув чутким сном, крізь який просочувався шум ріки і смерек (Стельмах, Над Черемошем, 1952, 14).
2. Який швидко й глибоко реагує на події, життєві явища; чутливий (у 3 знач.). Батько був людина чула, чутка на розум і полапки якось виховував нас не згірше за гарного педагога (Вас., Незібр. тв., 1941, 158); Це буде мій твір, може, кращий за ті, які читали люди, це буде повість для єдиного читача, найбільше вдячного і чуткого (Коцюб., II, 1955, 183); Хотілося побачить поета юного, чуткого (Тич., II, 1957, 32); // Дуже вразливий, неспокійний. Я ходжу по своєму кабінету, ходжу вже третю безсонну ніч, чуткий, як настроєна арфа, що звучить струнами од кожного руху повітря (Коцюб., І, 1955, 414); *Образно. А внизу видно дерево — чутке, заплакане, шумке: загуде десь вітер — воно тремтить уже й плаче, як живе (Вас., II, 1959, 263).
3. Те саме, що чу́лий 3. Єсть одна перлина, Що з усіх найкраща в світі. ..Ту перлину не дістати Ні з печер землі, ні з моря: Тільки той її знаходить, Хто чутким родивсь до горя (Сам., І, 1958, 67); Світ йому любо всміхається, дивиться на його Чіпка не злим оком, прислухається чутким серцем (Мирний, І, 1949, 168); І хочеться скоріше завершить Все розпочате, що болить, як наріст, В чуткій душі (Воронько, Мирний неспокій, 1960, 90).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 387.