ЧІПА́ТИСЯ, а́ється, недок., діал.
1. за кого— що, кого, чого. Чіплятися (у 1, 2 знач.). Котрі були нижчого росту, чіпалися високих і валили їх із ніг, разом з ними ще в воді.. борикаючись [борюкаючись] (Фр., VI, 1951, 130); Часом нараз починала недужа метатися на ліжку, мов птиця ранена. І чіпалася гострими схудлими пальцями Парасчиної руки і стогнала (Хотк., II, 1966, 258).
2. до кого — чого, кого, чого, перен. Чіплятися (у 4 знач.). [Хоростіль:] А якби до тебе чіпалися, то навіть не признавайся, що мене знаєш (Фр., IX, 1952, 165), — Чого ви чіпаєтеся дівчини? — вмішалася в розмову подруга Марічки (Круш., Буденний хліб.., 1960, 231); Він ходив від стола до стола, тяжко відсапуючи, чіпаючися до кожного. Десятки очей непомітно, але уважно стежили за ним, але ніхто спровокувати не дався (Хотк., II, 1966, 420); Тепер кажуть, що і зараза чіпається тільки там, де є "предрасположение", інакше всі люди були б заражені при теперішній санітарії та гігієні (Л. Укр., V, 1956, 405).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 341.