ШАБЕ́ЛЬНИЙ, а, е. Стос. до шаблі. Непроворний на вигляд, він у бою гасав на коні, як чорт, і не раз тішив самого Богуна своїми дужими і хвацькими шабельними ударами (Рибак, Переясл. Рада, 1953, 218); // Озброєний шаблями. По кількох хвилинах наші визначені для удару шабельні підрозділи стояли в кінному ладу, готові до атаки (Кач., Вибр., 1953, 313).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 394.