ШАЖО́К, жка́, ч., заст. Пестл. до шаг. Бабуся й протягла йому шажка у руку (Мирний, І, 1954, 69); Один гукнув: — Ану, панове, по шажку! — і підставив кашкет. І посипались гроші, та не шагами, а гривнями (Свидн., Люборацькі, 1955, 161).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 396.