ШАЛАПУ́ТКА, и, ж., розм. Жін. до шалапу́т 1. — Я марила стати вершницею, — повторила Антося, — І тут виявилось, що я, така шалапутка, боюся їздити на коні (Донч., VI, 1957, 439).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 397.