ШАЛАПУ́ТНИК, а, ч., розм. Те саме, що шалапу́т 1. Між школярськими голосами лунає сердитий крик старого Богуша.— В церков! В церков, шалапутники! В церков, буяни! (Вас., II, 1959, 121).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 397.