ШАЛА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, недок., розм. Те саме, що ве́штатися. — Обридли ви мені, кохані панове,— процідив Вовк крізь зуби, звертаючись до Бережана. — Шалаєтесь туди-сюди… (Мур., Бук. повість, 1959, 244); — Візьміть оцю гидоту [солдата],— говорить генерал,— передайте до польової жандармерії, нехай навчать, як шалатися, замість того, щоб іти на фронт… (Ю. Янов., І, 1954, 151).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 397.