ШАЛЕ́НСТВО, а, с.
1. Стан надмірного збудження, хвилювання. Шаленство охопило Боровика — це було почуття і принизливе, і захоплююче водночас (Собко, Справа.., 1959, 217).
2. Надзвичайна сила вияву чогось (перев. про явища природи, стихійні явища). [Кульков:] Це щастя, що надворі таке шаленство в природі. Точнісінько ж така завірюха позавчора, пам’ятаєте, дала нам змогу непомітно пройти сюди, в містечко (Коп., Навколо полум’я, 1961, 233); Півгодини триває шаленство іскор, полум’я і диму (Загреб., Спека, 1961, 161); Вся сила й шаленство землетрусу прорвались у низовині, а далі хвиля його поширилась і досягла великої долини з боку річки Міссісіпі (Знання.., 3, 1967, 11); // Бурхливий перебіг чогось (про наступ, битву, вогонь і т. ін.); навальність. — Не шкодуйте шабель, молодці! — розпалений шаленством січі, Богун шукав очима короля (Кач., Вибр., 1953, 92).
3. Нестримний гнів; лють. — Геть, щоб і духу твого! — крикнув він у шаленстві (Вол., Місячне срібло, 1961, 144); В Німеччині хижа зграя злочинців готувалась до нових кровопролить і в шаленстві своєму доходила до нечуваних знущань над людиною (Рибак, Час.., 1960, 231); — Краще одійдіть! —промовив син, збліднувши, як і його батько. Самі собою стислися важкі, сильні кулаки, а очі світились такою рішимістю, гнівом і шаленством, що батько, помітивши те все, відступився, наче від навіженого (Шиян, Баланда, 1957, 164).
4. Стрімкий рух, дуже швидкий темп чого-небудь. Уайтджек танцював. Він вплітав своє тіло в складний, тільки йому самому відомий ритм, що починався оцим причаєним скраданням, а кінчався, мабуть, кінчався він шаленством і тільки шаленством! (Загреб., Європа. Захід, 1961, 13); // Те саме, що божеві́лля 2. І ось уже мчать вони степом на світанку атакувати море, голими шаблями рубати броньовані військові кораблі. Було безумством іти в такий рейд, було шаленством з такими силами вихопитись на Хорли-загоном легкої кінноти при двох кулеметних тачанках атакувати військові кораблі інтервентів (Гончар, II, 1959, 43); // Пишний ріст, буяння чогось барвистого, яскравого і т. ін. Там, по луках, ..кивала сірими вітами собача рожа і на горохах сиділи, як метелі, біло-рожеві, червоно-сині і жовтогарячі квіти. Се була оргія квітів і трав, п’яний сон сонця, якесь шаленство кольорів, пахощів, форм… (Коцюб., II, 1955, 215).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 399.