ША́ЛЬКА1, и, ж.
1. Тарілка в терезах, на яку кладуть зважувану річ або гирі. Сафар вивів Настю й посадив її на одну з шальок, а на другу почали сипати золото (Тулуб, Людолови, І, 1957, 225); Особливість [крутильних] терезів полягає в тому, що вони мають різної довжини плечі, до яких прикріплено шальки (Курс заг. геол., 1947, 20); * Образно. Перехідний Червоний прапор вирішено було віддати "Зірці". Як не важили, а зірчанська шалька на терезах виходила важчою (Минко, Вибр., 1952, 90); * У порівн. Тривожні і заспокійливі думки переважували одна одну, як шальки на висячих терезах (Стельмах, Вел. рідня, 1951, 821).
2. діал. Шанька (у 2 знач.).
ША́ЛЬКА2, и, ж. Зменш.-пестл. до шаль1 1.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 401.