ШАЛІ́ВКА, и, ж., буд.
1. збірн. Тонкі дошки (завтовшки 1 дюйм), перев. вживані на обшивку стін, стелі, покриття дахів і т. ін. Теслі збивали із шалівки похватні тапчани (Збан., Сеспель, 1961, 50); // Обшивка з таких дощок. Порожня, до шалівки обідрана зала колишньої монопольки, вікна, навхрест позабивані дошками..— все це справило на Рідкодуба не досить приємне враження (Кир., Вибр., 1960, 160).
2. Кожна з таких тонких дощок. Мазурські, русинські та словацькі села ще примітивної архітектури.. Покрівля на хатах з драниць або з шалівок темна, аж чорна (Н.-Лев., II, 1956, 400); Дід переїхав жити в Домчину хату, навіть тина їй заготовив з своїх шалівок (Кучер, Трудна любов, 1960, 70).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 400.