ШАНТРАПА́, ́и, зневажл.
1. ч. і ж. Пуста, нікчемна людина. — Газетяр може собі бути тричі бездарним, і все-таки його називатимуть "чесним трудівником преси", а не "шантрапою" (Л. Укр., III, 1952, 701).
2. ж., збірн. Пусті, нікчемні люди. Зала знову охнула. Міністри переглянулися. Чиновницька молода шантрапа верескливо, з викликом зареготала й демонстративно заплескала в долоні (Полт., Повість.., 1960, 581).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 405.