ШАПА́Р, я́, ч., заст., діал.
1. Те саме, що шафа́р. Він був тут [у тюрмі] за шапаря. Цю "посаду" посідав уже кілька місяців, і всі були задоволені його розподілом сніданків та вечер (Досв., Вибр., 1959, 134).
2. Шапкар. Ей, миряне! шевці, кравці, крамарі, шапарі! сходіться, сходіться ради послухати, табаки понюхати! (Номис, 1864, № 6126).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 407.