ШАПКА́Р, я́, ч., спец. Той, хто шиє шапки та інші головні убори. "Хіба з шапки клоччя насмикати?" ..Деякий час м’яв її у руках, міркуючи, з якої дірки потягти, згадав, що шапкар зідрав з нього аж десять карбованців; йому стало шкода тих грошей, і він одяг шапку (Тют., Вир, 1964, 434).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 408.