ША́ПОЧКА, и, ж. Зменш.-пестл. до ша́пка 1-3. А парубкам уся воленька,— За скрипочку та за дудочку, За шапочку та й на вулицю (Нар. лірика, 1956, 359); Під деревом .. стояла дивної краси висока молода красуня в білому убранні, в червоній шапочці на голові (Н.-Лев., III, 1956, 291); Щоб не намочити волосся, Терезка підібрала його під голубу гумову шапочку (Томч., Готель.., 1960, 242); Віктор зняв шерстяну шапочку і скошлатив своє буйне волосся (Донч., V, 1957, 476); Білий чистий сніг покривав дахи, галуззя дерев, і навіть кілля в плоті гей би повбиралось у маленькі біленькі шапочки (Кобр., Вибр., 1954, 106); Ось уже заманячили хрести з сніговими шапочками зверху (Стельмах, І, 1962, 198); — А оцей, хоч і красивий, Що на шапочці узор,— Це поганий гриб, шкідливий, Зветься гриб цей — мухомор (Нех., Ми живемо.., 1960, 100); // перен., розм. Забарвлення на голові звірів, птахів, схоже на такий головний убір. Прилітають до нас гостювати і червоногруді, в червоненьких шапочках, чечітки та коричнево-золотисті юрки (Коп., Як вони.., 1961, 17); В пташиному житлі народилися діти, під осінь поодягали чорні шапочки та й полетіли ближче до сонця (Стельмах, І, 1962, 343).
Черво́на ша́почка — прізвисько дівчинки, взяте з казки, де героїня носила таку шапочку. Бідна "червона шапочка" бігає собі по густому лісі, ганяючись за барвистими метеликами (Л. Укр., III, 1952, 606); Степан Федорович дражниться, зве червоною шапочкою (Коз., Вибр., 1947, 19).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 409.