ШАРАВА́РИ, а́р і а́рів, мн., заст. Шаровари. Вона бачила, що сорочка й шаравари в його поношені, з латками, що червоний пояс вицвів, прибілів (Вовчок, Вибр., 1937, 218); Козаки повинні стояти коло зали по обидва боки дверей; повбирані в червону й синю одежу, пообшивану сріблом, в широких синіх шараварах з червоними смугами, було стоять козаки, як вкопані (Н.-Лев., І, 1956, 130).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 410.