ШАРА́ХАТИ, аю, аєш, недок., розм. Те саме, що шара́хатися. Коли я підходжу, вівці шарахають геть (Ільч., Вибр., 1948, 49); Коні шарахають од вибухів і розлітаються по полю (Довж., III, 1960, 166); У басейн, де мешкала акула, по черзі опускали щити різного кольору. І щоразу, тільки-но з’являвся у воді яскраво-жовтий щит, хижачка, вкрай наполохана, шарахала в найдальший куток басейну (Наука.., 1, 1966, 14).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 411.