ШАРЖО́ВАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до шаржува́ти; // у знач. прикм. За куплетами з’явилися шаржовані танки. Потім з’явилися і цілі сцени (Смолич, Театр.., 1940, 83); Підкреслено побутовими, іноді шаржованими інтонаціями характеризуються в опері ["Лісова пісня"] мати і Килина (Рад. Укр., 2, IV 1959, 4).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 412.