ШАРЖУВА́ННЯ, я, с. Дія за знач. шаржува́ти. Моє захоплення акторським мистецтвом знайшло вияв у вдалому копіюванні недоліків гімназичного начальства й учителів, в шаржуванні їх комічних рис перед учнями (З глибин душі, 1959, 6); В змалюванні образу Славка письменник [Л. Мартович] не раз згущує сатиричні фарби, вдається до шаржування, гіперболізації, до окарикатурення його дурисвітства, невігластва, дотепно висміює мізерію його паразитичного єства (Жовт., 2, 1956, 104).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 412.