ША́РИК, а, ч. Зменш. до шар2. Виявилось, що в його діда-коваля є старезна рушниця.., дід так і не вистрелив з неї ні разу — боявсь. А цей, малий Уралов, взяв її, зарядив замість дробу шариків з підшипника.. То таки був постріл! (Гончар, Тронка, 1963, 307); Ювелірні вироби часто відзначаються дуже складною технікою виготовлення. Нерідко для їх прикрашення вживали.. орнамент, що складається з найдрібніших металевих шариків, напаяних на поверхню речі (Нариси стар. іст. УРСР, 1957, 336).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 412.