ША́РКІТ, коту, ч., розм. Звуки від човгання чим-небудь по чомусь. П’яту свою картину він [О. Довженко], певно, зніматиме, замкнувшися до звуконепроник-ливої будки, він.. не чутиме вже стукоту молотків, співу вугляних ламп, шаркоту ніг і розмов чергової групи екскурсантів (Ю. Янов., V, 1959, 116).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 413.