ША́РПАННЯ, я, с. Дія за знач. ша́рпати і ша́рпатися. Шарпання дверима припинилось, але ніхто не заходив (Трубл., Мандр., 1938, 132); Однак грубе шарпання, оце, що він так.. стрясонув її, подіяло на Світлану дивовижно. Сили її мовби одразу вернулись (Гончар, II, 1959, 99); Залізний дах сільради аж лопотів від скаженого шарпання вітру (Кир., Вибр., 1960, 284).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 415.