ШАРША́ВИЙ, а, е, діал. Шершавий. Руки в дівчинки були шаршаві, як дубова кора, засмаглі і подряпані (Донч., Вибр., 1948, 210); Впала навзнак на подушку збиту вона, На холодну шаршаву ряднину (Перв., II, 1958, 285).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 419.