ША́СНУТИ, ну, неш, док., розм. Однокр. до ша́стати. Жахнулись від несподіванки діти, шаснули врозтіч — одна курява завихрилась за ними… (Крот., Сини.., 1948, 17); Наляканий гучним реготом, Султан шаснув під віз і на всі заставки почав клясти базар обуреним гавкотом (Довж., І, 1958, 77); Ліс мовчить. І тільки білка Шасне в віттячко руде (Мал., Серце.., 1959, 153); Витягуючи .. шию, він шаснув по стінах драглистими очима (Речм., Весн. грози, 1961, 138); Не встигла Вутанька з матір’ю отямитись, як Данько, схопивши гвинтівку, вже вискочив надвір. Шаснув за один причілок, шаснув за другий — ніде нікого (Гончар, II, 1959, 230); Прочитавши надруковане великими літерами: "Смерть фашистським загарбникам!", він накрив рукавом листівку, потягнув її до себе і шаснув рукою в кишеню (Хижняк, Тамара, 1959, 39).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 419.