ША́ТІЯ, ї, ж., збірн., зневажл. Компанія, група людей ганебної, негідної поведінки. Хтось із тієї ж шатії вийшов з заводу й кинув комусь, хто явно ждав його на вулиці, що й у цеху все готове (Шовк., Інженери, 1956, 352); І стрічає Семен над Бужком над річкою, де синіє вода срібляною стрічкою, Гайдашеву шатію, невмолиму братію (Голов., Поезії, 1955, 78).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 420.