ШАХТА́РСЬКИЙ, а, е. Прикм. до шахта́р. Люди тут шахтарської породи, Хоч з лиця їм воду пий за вроду (Ю. Янов., V, 1959, 90); Для мене, шахтарського сина, що тут народився і зріс, ця мила Вітчизна орлина близька і жадана до сліз (Уп., Вірші.., 1957, 37); Вийшли повстанці із Красної Пресні, Звівся за ними шахтарський Донбас (Шпорта, Запорожці, 1952, 102); // Власт. шахтареві. Закон шахтарський не забудь: соромсь робити як-небудь (Укр.. присл.., 1955, 344); // Признач. для шахтаря. Там було мокро й темно. Дві лампи шахтарські, блимаючи, освічували чорні стіни (Гр., Без хліба, 1958, 147); Я побачив поблизу Аркадія Михайловича й Тараса в супроводі кремезного, високого чоловіка в шахтарському вбранні (Трубл., Глиб. шлях, 1948, 167).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 424.