ШВА́БСЬКИЙ, а, е. Прикм. до шва́би і Швабія. — Ох, поет я бідний, швабський! На чужині мушу з туги Пропадать (Л. Укр., IV, 1954, 184); Випало знову пройти немало Швабських, і польських, і рідних рік (Мал., Звенигора, 1959, 129); І по ньому з піснею живою Молодь всього світу перейшла. Поле жнив, широке поле бою, Де зотліла бронзова стріла, Гострий спис, насічений хрестами Чорнового швабського лиття (Воронько, Три покоління, 1950, 85).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 426.