ШВАРГОТІ́ННЯ, я, с., розм. Дія за знач. шварготі́ти і звуки, утворювані цією дією. Хвилин кілька стояла в кімнаті, порушувана лише шварготінням віника, незручна, холодна, важка тиша (Коз., Сальвія, 1959, 182).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 426.