ШВАРТУВА́ТИСЯ, у́юся, у́єшся, недок., мор.
1. Прикріплюватися швартовом (про корабель, човен і т. ін.). "Колумб" пройшов повз пустельні ще пляжі, обминув пасажирську пристань та "Пенай", зменшив ходу і, лавіруючи між шхунами та шаландами в рибній гавані, став швартуватися до причалу (Трубл., Шхуна.., 1940, 16); З плавання на ремонт повертаються судна. Швартуються в затоні рудовози, хлібні баржі (Веч. Київ, 22.XI 1967, 1); Катер вихором полетів назад у порт, повернувши до найглухішого причалу, де швартувалися рибальські човни (Кучер, Голод, 1961, 49); *Образно. — Бери коней, швартуйся під тином та й лічи собі зорі (Кучер, Трудна любов, 1960, 15); — Що в лікарні сказали?..Нічого особливого не говорили. Шкіру подряпану зашили, крові долили і все, віра якір!.. Я там на вічний прикол не швартувався (Собко, Справа.., 1959, 66).
2. Пас. до швартува́ти.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 427.