ШВЕ́НДЯННЯ, я, с., розм. Дія за знач. шве́ндяти. Швендяння змалку по дворах, простягання христа ради руки попідвіконню привчили дівчину не до праці, а до біганини (Мирний, І, 1949, 234); Є обов’язок — і тоді людина стоїть у житті на твердо визначеному місці. І є блукання. Мандри. Циганство. Швендяння (Загреб., Шепіт, 1966, 27).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 428.