ШВИДКОДІ́ЮЧИЙ, а, е. Який відзначається швидкою дією, швидко виконує якусь операцію (про механізм, машину). Значних успіхів добилися радянські вчені в галузі використання атомної енергії в мирних цілях, у кібернетиці і створенні швидкодіючих обчислювальних машин (Резол. XXII з.., 1961, 16); // Який діє, впливає на що-небудь за досить короткий час. До швидкодіючих місцевих добрив належать: гноївка, фекалії, пташиний послід, попіл, перегній (Сад. і ягідн., 1957, 205).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 431.