ШВИДКОМИНУ́ЧИЙ, а, е. Те саме, що скоромину́щий. За цей рік він став не тільки старшим, а й дорослішим. Все зовнішнє і швидкоминуче втратило для нього будь-яку цінність (Голов., Тополя.., 1965, 180); А. Кримський збагнув, що й улюблена ним філологія ніколи не була цариною "чарівних слів", а тільки полем безугавної битви.. Та й сам Кримський неодноразово попадав у таку коловерть.. Щоправда, перемоги були значними і не швидкоминучими, а поразки прохоплювалися рідше (Рад. літ-во, 10, 1971, 14).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 432.