ШВИДКОПЛИ́ННИЙ, а, е.
1. Який швидко пливе, летить, тече. А літак тим часом кидав швидкоплинну крилату тінь на зелені узгір’я й смарагдові долини мальовничої Швейцарії (Дмит., Там, де сяє.., 1957, 25).
2. Який швидко минає, проходить (про час, роки, стан і т. ін.); скороминущий. Бороду йому запорошили срібним інеєм швидкоплинні роки (Мас., Життя.., 1960, 55); Час іде… Бурхливий, швидкоплинний (Рад. Укр., 18.III 1962, 3); // Який відбувається, триває недовго. То не грози швидкоплинні, То не рев Дніпра-ріки, То ідуть по Україні Партизани-ковпаки (Воронько, Славен мир, 1950, 91); Людина, в свідомість якої органічно ввійшли вироблені віками народні погляди на прекрасне й потворне, ніколи не піддасться бездумно випадковим повівам швидкоплинної моди (Нар. тв. та етн., 6, 1965, 90).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 432.