ШВИРГА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, недок., розм. Те саме, що швирга́ти 1. *Образно. Швиргається вгорі якийсь космічний хлопчик зорями, залишаючи в чорно-синій безодні золоті смуги (Вишня, II, 1956, 120).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 433.