ШЕВЙО́ТОВИЙ, а, е. Прикм. до шевйо́т; // Пошитий з шевйоту. Свій шевйотовий костюм, галстук, осінню [осіннє] кепі з м’якого пледа — все це він скинув (Мик., II, 1957, 477); Іде тракторист, орел степовий іде! Сорочка шовкова, галстук очі вбирає, костюм — упору женитися! Шевйотовий і пошитий елегантно (Ковінька, Чому я не сокіл.., 1961, 59).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 434.