ШЕВЧЕНКОЗНА́ВЕЦЬ, вця, ч. Літературознавець, мистецтвознавець, що спеціалізується на вивченні життя і творчості Т. Шевченка. І. Франко був найвидатнішим нашим шевченкознавцем (Життя і тв. Т. Г. Шевченка, 1959, 635); У працях радянських шевченкознавців справедливо твердиться, що великий Кобзар першим на Україні сформулював нову концепцію мистецтва, в основі якого ідея його соціально-перетворюючої ролі (Рад. літ-во, 6, 1966, 33).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 435.