ШЕЛИ́ХВІСТКА, и, ж., розм. Жін. до шели́хвіст 2. — Довго після того мене ніхто не сватав, бо я була хоч і гарна, але зроду вже вдалась вітрогонка та шелихвістка (Н.-Лев., IV, 1956, 297); — Оль-Оль, ти наш Багратіон! — кричали їй захоплені шелихвістки (Кач., II, 1958, 37).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 438.