ШЕЛЮГУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок., перех. і неперех., спец. Саджати шелюгу на піщаному грунті, закріплюючи піски. Згодом він і сам виселився десь на піски, взявся їх шелюгувати (Гончар, Таврія.., 1957, 74).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 438.