ШЕПОТА́ТИСЯ, очу́ся, о́чешся і ШЕПОТІ́ТИСЯ, очу́ся, оти́шся, недок. Те саме, що шепта́тися. Молодиці шепоталися довгенько собі, а там і поснули (Вовчок, І, 1955, 157); Уночі йому не спалося, важкі думки клопотали йому голову… А тут ще чує: батько-мати шепочуться між собою (Мирний, IV, 1955, 36); В напівтемному коридорі важко було розглядіти, хто шепочеться, сидячи на підвіконні (Жур., Вечір.., 1958, 196); За столом кілька секунд про щось шепотілися, і тоді Карпо Чумак голосно відповів на матросове привітання (Кучер, Прощай.., 1957, 77); Частіше зупиняються легіні з дівками коло перелазів, шепочуться щось на вухо (Хотк., II, 1966, 24); Урядовці шепотілись, що тепер їм моторошно їздити по селах за податками, бо емісарові Сі Яню, як той їздив, одрізали косу й нігті та забрали увесь стягнений ним податок (Досв., Гюлле, 1961, 187); Понад ставом увечері Шепочеться осока, Дожидає в темнім гаї Дівчинонька козака (Шевч., І, 1951, 234); Сміються фіалочки гожі, Глядять в небеса на зірки, І тихо шепочуться рожі (Л. Укр., IV, 1954, 80); Микола зупинився, оглянувся довкола, прислухався. Ніде нікого. Шепочуться достигаючі хліба (Ткач, Плем’я.., 1961, 219); Шепочеться листя в колгоспних садах, І пахне димком тракторів (Гірник, Друзі.., 1953, 32); Задумливо шепочуться над школою ставні осокори (Збан., Малин. дзвін, 1958, 3); *Образно. Шумить, шумить весела путь, шепочуться з асфальтом шини… Це золоте зерно везуть до елеваторів машини (Сос., Близька далина, 1960, 78).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 441.