ШЕРЕХА́ТИЙ, а, е. Який має нерівну, шорстку поверхню. Шерехате та ворсисте, та розлоге, та густе зап’яло ліщину листя — мов убрання золоте (Забіла, Поезії, 1951, 92); Бордо 237.. Коренеплід [буряка] округлої форми, з темно-червоною, злегка шерехатою шкіркою, заглиблений у грунт не більше як на одну чверть (Овоч. закр. і відкр. грунту, 1957, 201).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 443.